23:51
Вещий сон 01

На русском

Вещий сон

       На днях мне позвонил Иван Федорович Данькиньский – мой давний товарищ, с которым мы знакомы уже с полвека. Он хоть и давно на пенсии, но работает на оборону Украины в одном солидном НИИ. Встречаемся мы с ним довольно редко. У каждого свой круг бывших и настоящих сотрудников, друзей и родственников. Жены, дети, внуки, дачи и т.д. В общем, забот хватает. Он сообщил мне, что у него есть кое-что для моего сайта, может пригодится. Мы встретились и он рассказал свой недавний, дивный сон. Я был в шоке от услышанного и спросил его, могу ли я поместить это чудо на сайте? Он сказал, что для этого и рассказал мне его и я могу делать с ним все, что пожелаю. Но попросил оставить его инкогнито, а я могу подписать эту публикацию своим именем или псевдонимом по своему усмотрению. Я выполняю его пожелания и представляю вам его сон.

                                                                              Александр Абрамов - блогер, пенсионер

     Киев, январь 2024 года

                                Дивный сон

      Накануне Рождества чудный сон приснился мне, словно я оказался на главной площади в Москве. Будто стоял я возле стены Кремля недалеко от храма Василия Блаженного. На красном здании, кажется Историческом музее заметил большое панно с часами и календарем, на котором значился 2051-й год. Я удивился, хотя и был во сне. Что уже изобрели «машину времени»? А как я в нее попал? Но дальнейшие события отодвинули этот вопрос на задний план.

       Я посмотрел по сторонам. Кремлевская стена была чистая, без старых табличек и могил . На месте мавзолея Ленина стояло какое-то странное сооружение, вокруг которого стояли люди и смотрели внутрь него. Я тоже двинулся туда. Подойдя поближе увидел что-то вроде большого аквариума в несколько метров длинной, шириной и высотой. В нем, на полу стоял грубый, невысокий дубовый ящик, менее двух метров длиной. Над этим аквариумом стоял большой помост, на который по лестнице, с одной стороны поднимались, а с другой спускались люди. На помосте с двух сторон находились два помещения, в которые заходили и вскоре выходили люди. В этот аквариум прямо в ящик, сверху лилось и падало что-то желто-коричневого цвета, и поэтому нельзя было рассмотреть, что в нем лежит.

     Люди стоявшие вокруг аквариума, вели себя по разному. Одни разговаривали между собой, другие молчали в каком-то оцепенении, третьи говорили: «Так ему и надо, он это заслужил». Время от времени раздавалось: душегуб, нелюдь, палач, проклинаем тебя навеки и подобное. В стоящей рядом группе людей один человек, наверно местный или экскурсовод, рассказывал им, что покойного четверть века назад поместили в мавзолей рядом со старым вождем. Но к власти в стране, вскоре пришли другие люди и россияне уже в условиях демократии разобрались и осознали, что «новый вождь» натворил для своей и соседней страны, и вообще в мире. ООН также признала Владимира Путина величайшим преступником против человечества. Мавзолей решили разобрать. Старого вождя похоронили без почестей в городе, где родился, на дальнем кладбище. Новому вождю, на месте старого мавзолея, построили другой «мавзолей» с названием калолей. Также убрали все могилы и урны из кремлевской стены. Он умолк, а его слушатели молча переваривали то, что услышали. Рядом, с другой стороны от меня, стоял мужчина и громко, с иностранным акцентом проговорил: «Я немец. Гитлер был проклят у нас. Но даже он не заслужил такого. Этот же человек оказался еще подлее и он ненавидел всех людей. Хотел жить в окружении только подхалимов, вдохновлявших его на новые «подвиги» по закабалению и уничтожению людей».

      Пока я слушал людей и все это рассматривал, аквариум наполнялся все больше жижей и вскоре ящик перестал просматриваться в этом затапливающем его болоте. Людей перестали пускать наверх и вскоре в аквариум полился обильный водяной душ и все это болото было смыто через отверстия в полу и ящике. И здесь, при виде того, что лежало в ящике раздались возгласы ужаса, удивления и удовлетворения у многих людей. В ящике лежал труп бывшего президента России, названного у нас в Украине за свои преступления путлером. Наверно он был забальзамирован, пропитан специальной химией и не разлагался в этой агрессивной среде.

      Вскоре начали снова пускать наверх калолея людей. Я, постояв некоторое время в очереди, тоже поднялся наверх и увидел там два небольших строения с рядом дверей вдоль прохода. Когда освободилась очередная дверь я зашел внутрь и прикрыл дверь. Осмотрелся. Это была кабинка обыкновенного туалета с умывальником и набором туалетных принадлежностей. Унитаза не было, была дырка в виде воронки в углублении пола с подведенной для смыва нечистот водой вниз. В общем, это был туалет типа «сортир», как выражался Анатолий Папанов в известном фильме. Я убедился в правоте своей догадки - что лилось в аквариум, находясь еще там внизу. Использовав туалет по назначению и сказав: «поделом, так тебе и надо, это хорошая «награда» нечеловеческому выродку» и спустился вниз. Снова пошел к аквариуму и тут, зазвенел звонок будильника и я проснулся. Проснулся с сожалением, что это сон и жаль, что я, еще раз не увидел этот заслуженный для душегуба «вонючий душ».

                                                                                                             Иван Данькиньский

     Киев, декабрь 2023 года

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

                                   Українською

         

Віщий сон

     Днями мені зателефонував Іван Федорович Данькіньський – мій давній товариш, з яким ми знайомі вже з півстоліття. Він хоч давно на пенсії, але працює на оборону України в одному солідному НДІ. Зустрічаємося ми з ним досить рідко. У кожного своє коло колишніх та нинішніх співробітників, друзів та родичів. Дружини, діти, онуки, дачі тощо. Загалом турбот вистачає. Іван Федорович повідомив мені, що він має дещо для мого сайту, може мені знадобиться. Ми зустрілися і він розповів свій недавній дивовижний сон. Я був у шоці від почутого і запитав його, чи можу помістити це диво на сайті. Він сказав, що я можу робити з його розповіддю все, що забажаю, але  попросив залишити його інкогніто, а я можу підписати цю публікацію своїм ім'ям чи псевдонімом на власний розсуд. Виконую його побажання та переповідаю вам його сон.

                                                                                   Олександр Абрамов – блогер, пенсіонер

      Київ, січень 2024 року

Дивовижний сон

      Напередодні Різдва чудовий сон наснився мені, наче я опинився на головній площі в Москві. Начебто я стояв біля стіни Кремля недалеко від храму Василя Блаженного. На червоній будівлі, здається, Історичному музеї помітив велике панно з годинником і календарем, на якому значився 2051-й рік. Я здивувався, хоч і був уві сні. Що вже винайшли "машину часу"? А як я до неї потрапив? Але подальші події відсунули це питання на задній план.

     Кремлівська стіна була чиста, без старих табличок та могил. На місці мавзолею Леніна стояла якась дивна споруда, довкола якої стояли люди і дивилися всередину неї. Я теж рушив туди. Підійшовши ближче, побачив щось на зразок великого  скляного акваріума в кілька метрів завдовжки, завширшки і заввишки. У ньому, на підлозі стояла груба, невисока дубовий ящик, менше двох метрів завдовж. Над цим акваріумом стояв великий поміст, на який сходами, з одного боку піднімалися, а з іншого – спускалися люди. На помості з обох боків знаходилися два приміщення, до яких заходили і незабаром виходили люди. У цей акваріум прямо в ящик, зверху лилося і падало щось жовто-коричневого кольору, і тому не можна було розгледіти, що у ньому лежить.

      Люди, що стояли навколо акваріума, поводилися по-різному. Одні розмовляли між собою, інші мовчали в якомусь заціпенінні, треті казали: «Так йому й треба, він на це заслужив». Час від часу лунало: душогуб, нелюд, кат, проклинаємо тебе навіки тощо. У групі людей, що стояли поруч, одна людина, напевно місцевий або екскурсовод, розповідав їм, що покійного чверть століття тому помістили в мавзолей поряд зі старим вождем, але до влади в країні прийшли інші люди і росіяни незабаром розібралися і усвідомили, що «новий вождь» накоїв для своєї та сусідньої країн та й загалом у світі. ООН також визнала Володимира Путіна найбільшим злочинцем проти людства. Мавзолей вирішили розібрати. Старого вождя поховали без почестей у місті, де народився – на дальньому цвинтарі. Новому вождеві, на місці старого мавзолею, збудували інший «мавзолей» під назвою калолей. Також прибрали всі могили та урни із кремлівської стіни. Він замовк, а його слухачі мовчки перетравлювали те, що почули. Поруч, з іншого боку, стояв чоловік і голосно, з іноземним акцентом промовив: «Я – німець. Гітлер був проклятий у нас, але навіть він не заслужив такого. Ця ж людина виявилася ще підлішою і вона ненавиділа всіх людей. Хотів жити в оточенні лише підлабузників, які надихали його на нові «подвиги» щодо закабалення та знищення людей».

      Поки я слухав людей і все це розглядав, акваріум наповнювався все більше жижею і незабаром ящик перестав проглядатися в цьому болоті, що його затоплює. Людей перестали пускати нагору і невдовзі в акваріум полився рясний водяний душ і все це болото було змито через отвори в підлозі та ящику. І тут, побачивши те, що лежало в ящику, пролунали вигуки жаху, здивування та задоволення у багатьох людей. У ящику лежав труп колишнього президента Росії, названого в Україні за свої злочини  – путлером. Мабуть, він був забальзамований, просочений спеціальною хімією і не розкладався в цьому агресивному середовищі. Невдовзі почали знову пускати нагору калолея людей.

       Я, постоявши якийсь час у черзі, теж піднявся нагору і побачив там дві невеликі будівлі з рядом дверей уздовж проходу. Коли звільнилися чергові двері, я зайшов усередину і прикрив двері. Озирнувся. Це була кабінка звичайного туалету з умивальником та набором туалетного приладдя. Унітазу не було, була дірка у вигляді вирви у поглибленні підлоги з підведеною водою для змиву нечистот вниз. Загалом це був туалет типу «сортир», як висловлювався Анатолій Папанов у відомому фільмі. Я переконався у правоті своєї здогадки (що лилося в акваріум), коли перебував ще там внизу. Використавши туалет за призначенням і сказавши: «Поділом, так тобі й треба, це хороша «нагорода» нелюдському виродку» і спустився вниз. Знову пішов до акваріума і тут, задзвенів дзвінок будильника і я прокинувся. Прокинувся з жалем, що це сон і що я знову не побачив цей заслужений для душогуба «смердючий душ».

                                                                                                     Іван Данькіньський

     Київ, грудень 2023 року

* * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *    

English

Prophetic dream

     The other day I received a call from Ivan Fedorovich Dankinsky, my old friend, with whom we have known each other for half a century. Although he has been retired for a long time, he works for the defense of Ukraine in a reputable research institute. We meet with him quite rarely. Everyone has their own community of previous and current employees, friends and relatives. Wives, children, grandchildren, dachas, etc. In general, there are enough worries. He told me that he had something for my site that might be suitable. We met and he told me his recent, wonderful dream. I was shocked by what I heard and asked him if I could put this miracle on the site. He said that’s why he told it to me and I can do whatever I want with it. But he asked me to leave him incognito, and I can sign this publication with my name or pseudonym at my discretion. I fulfill his wishes and present to you his dream.

                                                                                          Alexander Abramov - blogger, pensioner

Kyiv, January 2024

       Wonderful dream

       On the eve of Christmas, I had a wonderful dream, as if I was on the main square in Moscow. It was as if I was standing near the Kremlin wall close to St. Basil's Cathedral. On the red building, it seems the Historical Museum noticed a large panel with a clock and a calendar of 2051. I was surprised, although I was in a dream. Have they already invented a “time machine”? How did I get into it? But consequent events pushed this issue into the background.

       The Kremlin wall was clean, without old signs and graves. A strange building appeared instead of Lenin’s mausoleum, around which people stood and looked inside it. I also moved there. Coming closer, I saw something like a large glass aquarium several meters long, wide and high. There was a rough, low oak box on the floor, less than two meters long. Over this aquarium was a large platform, onto which people climbed up the stairs on one side and descended on the other. There were two rooms on either side where people entered and soon left. Something yellow-brown was pouring and falling into this aquarium directly into the box from above, and therefore it was impossible to see what was in it.

       The people standing around the aquarium behaved differently. Some were talking to each other, others were silent in a daze, others said: “That’s what he needs, he deserves it.” From time to time the following words were heard: murderer, inhuman, executioner, we curse you forever, etc. In a group of people standing nearby, one person, probably a local or a tour guide, told them that the deceased had been placed in a mausoleum next to the old leader a quarter of a century ago. But other people soon came to power in the country, and the Russians quickly figured it out and realized what the “new leader” had done for their own and neighboring countries, and in the world in general. The UN also recognized Vladimir Putin as the greatest criminal against humanity. They decided to demolish the mausoleum. The old leader was buried without honors in the city where he was born, in a distant cemetery. For the new leader, on the site of the old mausoleum, another one was built with the name Kaloleum (FacesPour). They also removed all the graves and urns from the Kremlin wall. He fell silent, and his listeners silently reflected on what they heard. A man stood next to me, on the other side of me, and said loudly, with a foreign accent: “I am German. Hitler was cursed among us. But even he didn't deserve this. This same man turned out to be even meaner and he hated all people. He wanted to live surrounded only by sycophants who inspired him to new “exploits” of enslaving and destroying people”.

        While I was listening to people and looking at all this, the aquarium was filled with more and more liquid and soon the box was no longer visible in this swamp that was flooding it. People were no longer allowed upstairs and soon a copious water shower poured into the aquarium and all this swamp was washed away through the holes in the floor and box. And here, at the sight of what was in the box, there were exclamations of horror, surprise and satisfaction from many people. In the box lay the corpse of the former president of Russia, who was called a putler in Ukraine for his crimes. He was probably embalmed, soaked in special chemicals and did not decompose in this aggressive environment. Soon they began to let more people up again. Then they began to let the Kaloleum of people up again.   

      After standing in line for some time, I also went upstairs and saw two small buildings there with a row of doors along the passage. When the next door became free, I went inside and closed the door. I looked around. It was an ordinary toilet stall with a washbasin and a set of toiletries. There was no toilet; there was a hole in the form of a funnel in the recess of the floor with water supplied downwards to flush sewage. In general, it was a “outhouse” type toilet, as Anatoly Papanov put it in the famous film. I was convinced that my supposition was correct - what was pouring into the aquarium while still down there. Having used the toilet for its intended purpose and saying: “serves it right, it serves you right, this is a good “reward” for the inhuman degenerate” and went downstairs. I went to the aquarium again and then the alarm rang and I woke up. I woke up with regret that it was a dream and that I again did not see this “stinking shower” deserved for the murderer.

                                                                                                            Ivan Dankinsky

       Kyiv, December 2023

 

Категория: Вещий сон 01 | Просмотров: 67 | Добавил: cfirf | Теги: Красная площадь, мавзолей, putin, вещий сон, путлер, калолей | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
avatar